Харчування дитини вдома

 Режим харчування дитини вдома

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

Привчайте дитину:                                                                               

• перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
• під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;
• після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Формуйте у дитини культурно-гігієнічні навички під час вживання їжі. Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним.

Обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати у дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

• привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);
• виховувати слухняність, пошану до дорослих;
• заохочувати висловлювати прохання;
• навчати словам ввічливості.

Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти перед вживанням обдавайте окропом для знищення патогенних мікроорганізмів.

                                                                                                                   

Цифрова грамотність

 

Навчитися цифрової грамотності українцям стане простіше — Міністерство цифрової трансформації створило спеціальну платформу Osvita.diia.gov.ua. Для вчителів, батьків, бабусь, дідусів та всіх охочих у доступній формі освітнього серіалу пояснюють найважливіше. Онлайн-навчання безкоштовне, а п
о можна отримати сертифікат.

Національний тест на цифрову грамотність. Щоб пройти натисніть ТУТ

Дія.Цифрова освіта 

Рекомендовані освітні серіали:

-         Основи кібергігієни https://osvita.diia.gov.ua/courses/cyber-hygiene

-         Кіберняні https://osvita.diia.gov.ua/courses/cybernanny

-         Обережно! Кібершахраї https://osvita.diia.gov.ua/courses/attention-
cyber-fraudsters

-         Серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті»
https://osvita.diia.gov.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey

-         Як громаді стати цифровою https://osvita.diia.gov.ua/courses/digital-communities

-         Електронний підпис https://osvita.diia.gov.ua/courses/digital-signature.

 

Корисні матеріали для батьків:

Злочинці шукають дітей в Інтернеті. Соціальна реклама про небезпеки в мережі

Зробіть онлайн світ безпечнішим для своєї дитини

Що робити якщо моя дитина ображає інших в інтернеті?

 

 

Особливості адаптації

 

Безпека на дитячому майданчику

 

Дитяча безпека

 

Повітряна тривога як діяти

 

Зовнійній вигляд дітей на музичних заняттях

 Зовнішній  вигляд  дітей на музичних заняттях

Музичне заняття в дитячому садку проводиться два рази на тиждень у кожній групі. У ці дні діти приходять в музичний зал, де все готово для успішного проведення музичного заняття. Для того, щоб дитина могла вільно рухатися під час виконання вправ, танців, хороводів необхідне відповідне взуття. Перш за все воно повинно бути фіксованим. Наприклад, чешки або балетки. І зовсім неприпустимо, щоб дитина була в тугих кімнатних тапочках, босоніжках, сандалях, які не гнуться, або в «шльопанцях».   На музичних заняттях дітей вчать бачити гарне, пробуджують інтерес до цікавого в навколишньому світі, вчать бачити красу довкілля. А як це зробити, якщо дівчатка  і хлопчики приходять на заняття неохайні (незачесані, в пом'ятому одязі, у взутті, яке не підходить їм за розміром)?  Дуже важливо, щоб дівчатка були одягнені в спідниці, тому, що інакше їм просто не вдасться поставити руки на спідницю під час танців. Це призведе до того, що у них з'явиться звичка тримати руки в повітрі (навіть коли вони будуть у спідниці або сукні) на святі. Хлопчики перед початком заняття обов'язково повинні добре заправити сорочки в штани, щоб виглядати естетично, руки тримати на поясі або за спинкою. Ми дуже просимо Вас, батьки, одягати дітей по сезону, привчати дітей слідкувати за своїм зовнішнім виглядом.

Вікові можливості дитини молодшого дошкільного віку (3 -5 років) в сфері музичної діяльності

 Вікові можливості дитини молодшого дошкільного віку (3 -5 років)

в сфері  музичної діяльності 

  1.  Дитина охоче слухає різні музичні твори:

-    Орієнтується в загальному характеру мелодії, настрої, що нею передається;

-    Вловлює тембр різних інструментів (фортепіано, скрипка, флейта);

-    Диференціює звучання голосів (соло, хор);

-    Відчуває красу людського голосу;

-    Емоційно відгукується на музичні твори;  

2.   Легко набуває співочих навичок:

-    Здатність інтонувати мелодію голосом ще не сформована;

-    Співочий голос здебільшого слабкий, хрипкуватий, дихання коротке,артикуляція нечітка;

-    Зароджується тип співочого голосу;

-    Дитина охоче співає нескладні пісні, виконує їх виразно та музикально;

-    Володіє навичками розподілу дихання, здатна до правильної постави корпуса тіла під час співу.  

3.   Музичний рух – один з найулюбленіших видів музичної діяльності:

-    Молодший дошкільник підстрибує, «підтанцьовує» під веселу музику;

-    Уважно слухає спокійну мелодію, відтворює образні рухи та нескладний сюжет під музику, фантазує вільними й виразними танцювальними рухами, пластикою, що відтворює характер мелодії;

-    Розвинене м’язове почуття, дитина вміло чергує напругу й розслаблення;

-    Відчуває рими, використовує в танцювальних рухах міміку і пантоміміку;

-    Водить хороводи, виконує образні та парні танці;

-    Використовує виразні жести, міміку для відтворення образів тварин, птахів, людей.

4.    Проявляє інтерес до різних дитячих інструментів:

-    Охоче їх досліджує, вивчає;

-    Прагне здобути з їх допомогою різні звуки;

-    Запитує про назву та будову кожного;

-    Основний вид музичної творчості – імпровізація.  

5.    Охоче виконує ігрові та рольові дії:

-    Бере участь у музичній грі – драматизації;

-    Легко розв’язує прості ігрові задачі;

-    Стежить за розвитком сюжету, вчасно включається в дію;

-    Вносить елементи творчості у рольову поведінку, музичний рух, мовне інтонування;

-    Молодший дошкільник досить виразно рухається, співає, танцює у відповідності з образом та характером музики гри – драматизації.

 

 

Завдання музичного розвитку дітей 3 – 5 років.

І. Сприйняття музичних творів

1. Підтримувати бажання дитини слухати музичні твори  уважно від початку до кінця, впізнавати та запам’ятовувати їх назву.
2. Залучати дітей до слухання вокальних та інструментальних творів у виконанні педагогів.  
3. Відчувати і визначати загальний характер, настрій, образність п’єси. 
4. Стимулювати емоційний відгук на музичні образи. 
5. Розвивати емоційну чутливість дітей, вміння сприймати музичні твори контрастні за характером. 
6. Виховувати основи музичної культури: уміння слухати музику зацікавлено, емоційно переживати та передавати у співі її настрій. 
7. Збагачувати дітей музичними враженнями. 
8. Спонукати висловлювати думки щодо прослуханих творів. 
9. Диференціювати звучання різних голосів та інструментів.

 

ІІ.  Спів

1. Стимулювати бажання підспівувати дорослому, протягувати довгі звуки, чітко їх артикулювати.
2. Інтонувати мелодію голосом, прислухатися до свого співу, співу однолітків, звучання інструментів.
3. Виховувати емоційну чутливість дітей, вміння виразно й емоційно виконувати невеличкі пісні та поспів очки з дорослими та самостійно.
4. Розвивати вміння у дітей починати спів після музичного вступу, співати злагоджено.
5. Формувати навички правильного дихання та звукоутворення.
6. Продовжити розвивати вміння дітей виконувати рухи, що відповідають тесту пісень самостійно і у парах.
7.  Виховувати любов до пісні та отримувати почуття задоволення від співу.
8. Сприяти розвиткові музично – сенсорних здібностей малюків: вчити їх розрізняти, порівнювати та відтворювати музичні звуки за висотою, силою, тембром звучання за допомогою власного співу.

 

ІІІ. Музично – ритмічні рухи

1.  Вправляти дитину у природній, виразній пластиці.
2. Розвивати вміння відображати характер музики різними танцювальними рухами.
3. Формувати почуття музичного ритму.
4. Продовжити розвивати здатність вільно рухатись у різних напрямках: парами, поодинці, зграйкою до вихователя, «ланцюжком», по колу.
5. Розвивати вміння супроводжувати музично – рухові етюди ігрового характеру виразною мімікою і пантомімікою.
6. Виховувати невимушеність, природність рухів.
7. Вчити водити хороводи, танцювальні парні та образні танці.

 

ІV. Гра на дитячих музичних інструментах

1. Ознайомлювати з різними дитячими музичними інструментами.
2. Вправляти в розрізненні контрастних ДМІ на слух.
3. Розвивати вміння відтворювати найпростіші ритмічні малюнки на ДМІ.
4. Викликати інтерес до найпростішого музикування.

 

V. Музичні ігри - драматизації

1. Формувати вміння виконувати рольові дії в грі – драматизації, приймати уявну ситуацію, дотримуватися певних правил розміщення й руху в просторі сценічного майданчика.
2. Розвивати пантомімічні нахили дітей та здатність створювати музично – ігрові образи.
3. Виховувати у дітей бажання брати участь у різних видах музичної діяльності, отримувати задоволення хореографічного та театрально – ігрового виконавства.
4. Разом з дорослими виготовляти декорації та елементи костюмів.
5. Залучати дітей до активної участі у музично – педагогічному процесі, виховувати бажання разом радіти, співпереживати.
6. Розвивати емоційний відгук на виступи дітей та дорослих.

 

 

 

Пам'ятка для батьків

 

Поради батькам

 ПОРАДИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ, ЩО ЗМОЖУТЬ БУТИ КОРИСНИМИ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Як подолати заїкуватість

 ЯК ПОДОЛАТИ ЗАЇКУВАТІСТЬ

Консультація для батьків

 

Заїкуватість — не лише порушення звуковимови, а й захворювання всього організму. Тому поряд з логопедичною корекційною роботою цей феномен потребує спеціального загальнозміцнювального лікування. Як показують наукові дослідження, заїкуватість можна розглядати як частковий вид неврозу — логоневроз: порушення темпу, ритму, плинності мови, викликане судомами м'язів мовного апарату. При заїкуватості у мовленні спостерігаються вимушені зупинки або повторення окремих звуків та складів унаслідок функціонального порушення діяльності вищої нервової системи. Порушення взаємодії та рівноваги процесів збудження і гальмування в головному мозку викликають неконтрольовані імпульси, які діють на весь організм та на зони звуковідтворення.

 

Будьте уважні! Не пропустіть перших ознак заїкуватості. Відразу ж зверніться до спеціаліста, якщо ваш малюк:

♦ вживає перед окремими словами зайві звуки (а,і);

♦ повторює перші склади та цілі слова на початку фрази;

♦ робить вимушені зупинки в середині слова, фрази;

♦ зазнає труднощів на початку мовлення.

 

Заїкуватість виникає, зазвичай, у віці від 2 до 5 років, коли відбувається інтенсивне становлення мовлення дитини. У системі інших нервових процесів мовлення як таке найбільш уразливе, тож різні навантаження на нервову систему так чи інакше впливають на мовлення дитини.

Малюк легко збуджується, а збудження призводить до виникнення судом.

Хлопчики заїкаються утричі частіше, ніж дівчатка.

 Профілактика заїкуватості

♦ Мовлення людей, серед яких перебуває малюк, має бути неквапним, правильним, повільним та чітким.

♦ На мовленні дитини негативно позначаються несприятливі умови в родині (конфлікти, сварки).

♦ Стежте за дитиною! Уникайте психічних травм (часто-густо мами називають причиною заїкання переляк), фізичних травм (особливо голови).

♦ Не перевантажуйте дитину інформацією, зайвими емоціями.

♦ Не намагайтеся зробити з дитини вундеркінда, не форсуйте її розвитку.

♦ Не читайте страшних казок на ніч. Не лякайте бабаєм, дідьком тощо.

♦ Не карайте дитину надто суворо, не бийте, не залишайте в темній кімнаті тощо.

 

Заїкуватість виразніше проявляється на тлі втоми дитячого організму, загальної слабкості. Відтак у першій половині дня ця вада менш виражена, ніж у другій його половині.

Наодинці із собою діти не заїкаються, не роблять вони цього й під час співу.

 

Поради логопеда

1. Для виправлення заїкуватості слід впливати і на мовлення дитини, й на її організм загалом.

2. Порадьтеся з лікарями (психіатром, невропатологом, терапевтом).

3. Зміцнюйте та оздоровлюйте малюка.

4. Створіть спокійну, доброзичливу атмосферу в родині та в середовищі дитини.

5. Започаткуйте режим дня з обов'язковим дво-три-годинним денним та нічним (10-12 годин) сном.

6. Вилучіть з життя дитини агресивні мультфільми, фільми та комп'ютерні ігри. Натомість запропонуйте послухати добру казку або заспівати разом із вами гарну дитячу пісеньку.

7. Дотримуйтеся вимог раціонального та висококалорійного харчування дитини.

8. Загартовуйте малюка обтиранням, обливанням, купанням тощо.

Виконання всіх перелічених умов та корекційна робота логопеда допоможуть подолати складне порушення.

Будьте терплячі, успіхів вам!

 Дитячі садки бувають різними: приватними, кому­нальними, відомчими… Задовго до того, як малюк пе

ретне поріг свого друго­го будинку, мама повинна здійснити підготовчу роботу.

Вибираємо дитячий садок.

Надійний спосіб — «сарафанне радіо», але врахуйте: те, що подобається Вашій сусідці, зовсім не обов'язково сподобається Вам і Вашому малюкові.

Візьміть довідник і випишіть адреси дитячих садків вашого району. Якщо Вам сподобався садок в іншому кінці міста, то врахуйте: діставатися вам із малюком не­обхідно не довше ніж півгодини, пішки або на транспор­ті — Ваша справа, але справа серйозна. Дитині напевно сподобається перша подорож на маршрутці або у трамваї, але тільки перша! Надалі суєта ранкових поїздок, юрби народу, затори та інше можуть спричинити відмову ма­люка відвідувати дитячий садок. Часто мами вибирають садок у тому районі, де планують працювати. Це непо­ганий варіант, така територіальна близькість усім на ко­ристь.

Отже, садок вибрали, ідемо знайомитися. Не поспішайте йти туди разом із малюком! А раптом він запам'ятає паровозик на майданчику, а ви потім зміните свою думку, і малюк вперше розчарується, що на початковому етапі дуже шкодить.

Від Вашого першого візиту залежить багато чого.

На що звернути увагу? 

• Віддаленість території садка від проїзної частини.

• Огорожа! Під нею не повинні пролізти собаки й кіш­ки. Обов'язковими є наявність замка й дзвінка.

•  Майданчик для прогулянок: зелені насадження (що росте й у якому стані. Особливо якщо малюк алергик, зверніть увагу на наявність тополиного пуху, амброзії та ін.).

•  Криті павільйони й гойдалка, їх вік і безпека. Наяв­ність пісочниці ІЗ КРИШКОЮ!

•  У приміщенні дитячого садка не повинно бути специ­фічного запаху (їжі також). Так, їжа там готується, до того ж її багато, але запахи мають поглинатися витяжками.

•  Ви стороння людина, і вас повинні зупинити на вході працівники садка, адже в такий самий спосіб туди мо­жуть потрапити й інші люди. Попросіть провести вас до завідувача або того, хто її заміщає. Розкажіть фахівце­ві про мету вашого приходу й поцікавтеся наявністю місць, умовами перебування, платою за відвідування.

•  Традиційно у багатьох дитячих садках є «батьківський день – день відкритих дверей». У ви­значений день Ви можете побачити все зсередини на власні очі, обов'язково одягнувши чистий халат і взув­ши змінні капці.

•  Крім режиму й побутових умов поставте запитання методистові: за якою програмою здійснюється вихов­ний процес, чи є додаткові секції, басейн та ін., чи всі працівники мають фахову освіту.

 

У якому віці йти до садка?

Безглузде запитання майбутньому відвідувачеві ди­тячого садка: «Бажаєш іти до дитячого садка?» А ви, до­рослі тітки й дядька, хочете твоєдчятбяку? «А що це?» — запитаєте ви. Те саме запитає у вас і малюк, бо він не був у садку і не може бажати того, чого не знає. Пра­вильно буде поговорити про готовність і дитини, і мами (тата, бабусь і сусідів) до такої важливої події. Існує бага­то міфів: дитину не візьмуть до садка — вона не просить­ся на горщик, вона у підгузку, не може самостійно їсти, засинає із соскою або пляшкою, не розмовляє… Єдине законне обмеження — це вік мал юка. Є садки, які при­ймають дітей від півтора року, якщо є дозвіл відповідних інстанцій, решта — вигадки. Якщо Ваш малюк фактично здоровий і у вас на руках є карта з поліклініки із трикут­ною печаткою,  дитячий садок проводить набір дітей Вашого віку (в закладі наявні місця) - ласкаво просимо!

Як розібратися мамі:  у  якому віці, коли і як вести ма­люка до дитячого садка? Існує думка, що з погляду фізі­ологічної готовності до перебування в колективі це кра­ще зробити в 2-2,5 роки. На думку багатьох батьків, трирічні малюки мен ш сприйнятливі до вірусних інфек­цій. Єдиної думки немає, усе індивідуально. Три роки — особливий вік (хтось говорить — кризовий), але криза — це не хвороба, істерики й неслухняність, а черговий етап у формуванні особистості дитини або, елементар­но, брак виховання, який у садку можуть заповнити. Що стосується сезону, то найкраще у червні-серпні (сформовані групи, ще тепло), але записатися потрібно значно рані­ше. Діти багато гуляють, погодні умови не затьмарять очікувань і перших вражень малюка. 

 

                                                         Режим дня.

Перегляньте режим дня своєї родини. Чому всієї ро­дини, адже це стосується тільки малюка? А ось і ні. Ви вкладаєте дитину пізно, тому що чекаєте повернення та­та з роботи? Отже, ситуацію необхідно змінити разом із татом тощо. Вам допоможе режим дня звичайного ди­тячого садка, що лише незначними деталями відрізня­ється в різних садках і затверджений (для всіх) медика­ми й педагогами.

Почніть уже сьогодні. Ви плануєте виходити з будин­ку о 7.40, а зараз ваш малюк спить до 10 ранку. Почи­найте етап пробудження о 9.30. І не важливо, що ви вчора заснули опівночі! За кілька днів зсуньте час про­будження ще на 30 хвилин. Не встигаєте приготувати сніданок? Це ваші проблеми, тому розв'язуйте їх самос­тійно. Домашній режим, наближений до дитячого сад­ка, — уже половина успіху, адже це фізіологія (м'яко на­лаштувати біологічний годинник дитини) і самопочуття малюка, а відповідно, і настрій. Багато мам через свою неорганізованість і лінощі приводять дітей не до 8.00, як рекомендовано, а безпосередньо до сніданку, а то й після нього (9.00). «Він однаково не їсть», — запевняють мами. А тому й не їсть, що не встигає. А ще відчуває, що можна маніпулювати й установлювати свої правила, а потім ходитиме до школи не до першого, а до третьо­го уроку, і завжди пропускатиме першу пару в інституті й спізнюватиметься на роботу тощо. У дитячому садку завжди зранку проводять зарядку (малюки полюбляють пострибати під веселу музику разом із друзями!), діти разом переодягаються й миють ручки, адже садок — це колектив! 

 

Харчування.

Одне з питань, що найбільше хвилює мам у дитячо­му садку, — харчування. Існує думка, що воно неповно­цінне й недостатнє, але це неправда. Погляньте на та­блицю, і ви переконаєтеся, що помиляєтеся (у кожному дитячому садку батьки мають змогу ознайомитися з ці­єю таблицею, а також зі щоденним меню!).

Хто з вас може похвалитися такою різноманітністю й збалансованістю харчування щодня? А я ще просила розповісти, що буде запропоновано малюкам завтра, щоб приготувати на вечерю вдома щось інше. Якщо в садку на вечерю пюре й рибка, то вдома — варенички із сиром тощо. А якщо на сніданок— манна каша, а ва­ше маля її не їсть, погодуйте його сніданком удома і по­передьте про це вихователя. Абсолютно нормально, як­що ваш малюк не полюбляє якусь страву, адже він така сама людина, як і всі. Попередьте вихователя, що си­ломіць годувати дитину не можна в жодному разі, щоб уникнути психосоматичних реакцій. Будьте готові до то­го, що малюк спочатку відмовлятиметься від їжі в дитя­чому садку, тому що і на смак, і на вид вона є зовсім ін­шою і дитина потребує часу, щоб звикнути.